Марихуана Amnesia Каннабис Белово

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Все началось с того, что я решил найти новый топчик. Накурив на даче всю траву и выпив все пиво, я понял, что надо расширять свои горизонты. Одноклассник посоветовал мне эйч, сказал, что это самое оно. Я думал над этим долго и решил, что это мой шанс.

Вот я и отправился на поиски своего первого героина. Сел в авто со своими двумя лучшими братьями по духу, которые тоже заинтересовались моей идеей. Включил GPS, выбрал маршрут и поехал к своему новому делу.

Первая остановка – подворотня, где обычно все бомжи и наркотики продают. Заходим в эту дыру, и тут нашли одного приятного дельца, который как раз продавал мне свои закладки. Постояли пять минут, провели сделку и довольные ушли.

Теперь, когда у меня были закладки, нужно было подумать, как продажи организовывать. Я решил, что шаурма – это вполне себе хорошая идея. Ведь какой крутой шаурмой заправляют сигареты? Вот и я решил попробовать свои закладки с шаурмой.

Только вот проблема – глюки начались. Я перестал разбираться, где я нахожусь, и все время врубался в димедрол. Все толкался и пытался справиться с этим.

Наконец-то, я собрался с мыслями и решил, что нужно просто отдохнуть и успокоиться. Я в этом бизнесе уже несколько месяцев, и понимал, что нужно быть на пике своей энергии. И уж точно не на скорости, а на седативных закладках.

Подумав о том, что я хочу открыть крутую точку, я взял пару шаурмы с закладками и пошел тестировать свои новые блюда на своих друзей. Вы тоже хотите попробовать? Уверен, они вам понравятся.

«Чувак, это просто лучшая шаурма, что я когда-либо ел! Ты просто мастер на все руки!» – сказал мне один из моих друзей, проглатывая шаурму с моими закладками. Иногда у меня появляются сомнения, насколько это легально все, что я тут делаю. Все эти закладки, эйч, скорость, глюки... Но я решил, что мне пофиг, я делаю свое дело и получаю свои деньги. Как говорят, «жизнь слишком коротка, чтобы не делать то, что тебе нравится». Так что, ребята, если вы хотите попробовать мои закладки и попить свежего фанта, то заходите в мою точку продажи шаурмы. Будете у нас как дома, уверяю. Я нашел свое призвание, мою зону комфорта. А вы уже нашли свою?-